Начальник відділу державної служби охорони культурної спадщини в управлінні культури облдержадміністрації. Підписав охоронний договір від 25 липня 2005 р. з Івано-Франківським Єпархіальним управлінням Української православної церкви Київського патріархату. У березні 2006 р. не включає комплексу в Псарах до "переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації". 14 вересня 2007 р. укладає охоронний договір з товариством "Захід Трейдінг". Контактна інформація: тел. +380-342-551957.





Івано-Франківський і Галицький Архієпископ Української православної церкви Київського патріархату, світське ім’я – Іван Василіків. У 2001 р. отримує від облдержадміністрації комплекс у Псарах у безоплатне користування на церковні цілі, а також матеріальну підтримку на ремонт у сумі близько двохсот тисяч гривень. У 2004-2005 роках отримує 200 тисяч гривень від облдержадміністрації і 100 тисяч від Кабінету Міністрів України. У квітні 2005 р. на підставі рішення Облради Івано-Франківське Єпархіальне управління Української православної церкви Київського патріархату отримує комплекс у Псарах у власність. У серпні здає комплекс в оренду приватному товариству "Захід Трейдінг". У вересні отримує дозвіл від начальника Державної служби охорони культурної спадщини Миколи Кучерука на продаж комплексу. "Захід Трейдінг" у змові з Архієпископом Іоасафом з вересня до грудня 2005 р. намагається продати комплекс, скеровуючи пропозицію до родини Рей та розміщуючи оголошення в Інтернеті, хоча заперечує це у листі до облдержадміністрації та примушує одну з газет помістити неправдиве заперечення. Після блокування облдержадміністрацією спроб продажу, Архієпископ Іоасаф, нібито, веде переговори з новим головою Облради Ігорем Олійником щодо умов повернення власності. Однак у травні 2007 р. отримує дозвіл на створення готелю і остаточно, 15 серпня 2007 р., продає Вікторії Вергелес комплекс у Псарах за суму, набагато вищу за 70 тисяч доларів, записаних в договорі. Контактна інформація: тел. +380-342-223451, тел. +380-975551216.
Голова державної служби охорони культурної спадщини у Києві. 12 серпня 2005 р. ця служба дала Архієпископу Іоасафу дозвіл на оренду комплексу в Псарах товариством "Захід Трейдінг", а 15 вересня 2005 р. Микола Кучерук особисто дозволив продати комплекс. Контактна інформація: тел. +380-44-254-42-79, тел. +380-44-2544279.
Директор юридичного відділу Облради. У лютому 2008 р. скерував позов проти рішення Облради, за яким передано комплекс Івано-Франківському Єпархіальному управлінню Української православної церкви Київського патріархату. У березні 2008 р. не висловився позитивно про проект рішення про анулювання, що був заявлений комісією з питань культури.





Народжений у палаці в Псарах, син Людвіка Рея – останнього власника комплексу в Псарах. Адресат пропозиції купівлі комплексу за 420 тисяч євро, пред’явленої 18 вересня 2005 р. Андрієм Бігуном з фірми "Захід Трейдінг".
Син Антонія Рей, онук Людвіка Рей – останнього власника комплексу в Псарах. Адресат пропозиції купівлі комплексу за 420 тисяч євро, пред’явленої 16 вересня 2005 р. Іриною Матяш й Андрієм Бігуном з фірми "Захід Трейдінг" після виманювання в нього документів, використаних пізніше в Інтернет-пропозиції. Член ради Українсько-польського фонду "Псари".





1896-1940, останній власник комплексу в Псарах.
Громадянка України, прописана по вулиці Червона Балка, 7 у смт Казанка в Казанківському районі Миколаївської області, за інформацією її довіреного Ендрю Фазакерлея, проживає та провадить бізнес у Москві. 15 серпня 2007 р. купила комплекс у Псарах від Івано-Франківського Єпархіального управління Української православної церкви Київського патріархату за суму, у багато разів вищу за 70 тисяч доларів, записаних в договорі. Заснувала товариство "Садиба Рея". На початку 2008 р. викупила товариство "Захід Трейдінг" від київського товариства "Інеко", що стало завершенням судового спору про порушення його права першокупівлі. Діє через довірених Івана Одосія, який намагався отримати право на земельну ділянка від сільської ради, і Ендрю Фазакерлея, який розшукує українського і / або зовнішнього клієнта, який інвестував би або купив би Комплекс у Псарах. Вікторія Вергелес ніколи не була в Псарах, а її повноважені відмовляються надати її контактні дані.








З інформації, яку ми отримали від директора юридичного відділу обласної ради Андрія Пітелака, витікає, що передача була безоплатною, без укладення будь-якого договору купівлі та без проведення тендеру.
В українській юридичній літературі поняття приватизації у контексті управління пам’ятками культурної спадщини визначається таким чином:
"У сфері приватизації склалася ситуація, при якій діючими є декілька законів, що визначають підстави і порядок переміщення об'єктів з державної та комунальної власності у приватну власність."
З одного боку, можна було би вважати, що на цьому етапі до приватизації не дійшло, оскільки на свідоцтві про право власності є запис, що власність має форму не "приватну", а "колективну". Можна також припустити, скоріше оптимістично, що жодна особа в Обласній раді не здогадувалася, що в наміри Архієпископа Іоасафа не входило призначення Комплексу для церковних цілей (що не витікає з рішення від 19 квітня 2005 р., але про що йшлося у розпорядженні про передачу Комплексу у користування від 18 квітня 2001 р. ("на утворення училища регентів та псаломщиків").
Як, однак, виявилося у подальшій частині дослідження, фактичною метою Архієпископа Іоасафа був якнайшвидший продаж безоплатно отриманого у власність державного майна. Отже, це була приватизація, яку провели шляхом обману державних чиновників і в обхід закону. Це була приватизація навіть не "задешево", а просто безоплатно, і навіть з доплатою від Держави у вигляді громадської підтримки у 2001-2004 роках!
Використали викрутаси, розділивши операцію приватизації на два етапи. Спочатку дійшло лише до перетворення власності з "комунальної" форми (Область) у "колективну" (Івано-Франківська Єпархія Української православної церкви Київського патріархату), з порушенням правових положень.
Зате двома роками пізніше, 15 серпня 2007 р., Архієпископ Іоасаф просто продав Комплекс певній Вікторії Вергелес – громадянці України, яка проживає і провадить бізнес у Москві. На свідоцтві про право власності, виданому 20 серпня 2007 р. на користь цієї особи, бачимо вже запис: форма власності – "приватна".
Продаж був метою операції від самого початку, а не лише у 2007 р., про що свідчить той факт, що вже 5 вересня 2005 р. Архієпископ звернувся до Державної служби охорони культурної спадщини в Києві із заявою про надання дозволу на продаж Комплексу. Начальник цієї служби Микола Кучерук таку дозволу надав.
А як до цього ставилися чиновники в Івано-Франківську? У висловлюванні, опублікованому 4 квітня 2006 р. у статті газети "Галицький кур’єр", заступник начальника Головного управління туризму та культури облдержадміністрації Андрій Давидюк, якого запитали про легальність передачі Комплексу в Псарах Івано-Франківському Єпархіальному управлінню Української православної церкви Київського патріархату та про причину пізнішого невключення його до "переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації", пояснив, що обласні чиновники ставилися до передачі Комплексу як до приватизації:
"Цю будівлю передано у власність Церкви. Було б безглуздо забороняти чи дозволяти її приватизацію".
Є думка, що передача Комплексу Івано-Франківському Єпархіальному управлінню Української православної церкви Київського патріархату мала ознаки приватизації, що не відповідає діючому тоді закону, і що органи обласної влади уявляли й уявляють собі те, що знаходить додаткове підтвердження у проекті судового позову проти рішення, розробленого на початку 2008 р. Андрієм Пітелаком – директором юридичного відділу обласної ради. Читаємо:
Ще одним підтвердженням незаконності рішення обласної ради є той факт, що передача садиби Рея у власність Івано-Франківського Єпархіального Управління Української Православної Церкви Київського Патріархату відбулась після введення в дію Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини", яким заборонено приватизацію пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації. Даний Закон прийнятий 1 лютого 2005 року і чинний на сьогоднішній день."
Передача Комплексу у власність Івано-Франківському Єпархіальному управлінню Української православної церкви Київського патріархату була обтяжена багатьма іншими правовими недоліками, на які вказує Андрій Пітелак:
"Відповідно до ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст області здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконуються всі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду."
"Отже, як випливає із зазначеної норми Закону, обласна рада могла або відчужити майно, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, або передати його в користування. Відчуження майна здійснюється шляхом його продажу, дарування або міни, тобто шляхом укладення цивільно-правових договорів. Усі договори купівлі-продажу, міни, дарування, предметом яких є об'єкти нерухомості, підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. В даному випадку жодного договору укладено не було.
Передача обласною радою садиби Рея у власність Івано-Франківської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату є незаконною ще й тому, що здійснена безкоштовно. Законодавством України передбачено безкоштовну передачу майна шляхом обміну рішеннями тільки з державної у комунальну власність та навпаки. Така передача відбувається згідно з Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та Постанови КМУ від 21.09.1998. № 1482 "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".
"Івано-Франківське Єпархіальне Управління Української Православної Церкви Київського Патріархату являється релігійною організацією відповідно до ст.13 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". Форма власності релігійних організацій - колективна."
"Оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено можливість безоплатної передачі об'єктів комунальної в колективну чи приватну форми власності, то вважаю, що Івано-Франківська обласна рада приймаючи оскаржуване рішення діяла всупереч законам та спільним інтересам громад області.
Відповідно до ст.17 цього Закону релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.
Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних державних адміністрацій.
В даному випадку Івано-Франківському Єпархіальному Управлінню Української Православної Церкви Київського Патріархату передано будівлю, яка ніколи не була культовою спорудою. Садиба Рея і парк в с. Приозерне Рогатинського р-ну входив до переліку комунального майна області, з 1992 року та був підпорядкований управлінню містобудування та архітектури облдержадміністрації, ще раніше ці будівлі використовувались психоневрологічною лікарнею. Отже, згідно законодавства така будівля могла передаватись тільки на договірних засадах у користування.
Садиба Рея і парк в с. Приозерному Рогатинського району являються пам'яткою архітектури національного значення відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979. № 442, ох. № 1193, а отже не могли бути передані у власність релігійної організації."
18 серпня 2005 р. до Псар приїхало декілька членів родини Рей з Варшави з Польщі (Антоні Рей, народжений у Псарах, син останнього власника Людвіка Рея, а також його син Ян разом з дружиною Малгожатою та донькою Катериною). Вони нічого тоді не знали про події, які відбувалися там, застали лише останнього православного клірика, який через декілька днів мав виїхати з Комплексу. З розмови з ним й іншими особами, яких вони зустріли на місці, виникла така версія подій, яка, очевидно, вимагає перевірки:
"Архієпископ Іоасаф спочатку мав намір перебудувати палац на резиденцію для Київського патріарха в західній Україні. Органи влади України мали цю відбудову фінансувати з громадських коштів, однак після "помаранчевої революції" органи влади відмовилися від фінансування, вказуючи, що Церква може провести ремонт за власні кошти" (зі слів Яна Рея).

