UKRAINSKI (napis testowy - oczywiście później będzie tu po prostu treśc w odpowiednim języku)
Miejsce na content wspólny dla wszystkich stron w danym języku. Można zamykać krzyżykiem. Mozna tu wstawiać dowolną treśc graficzną oraz/lub tekstową

частина 7

Пропозиція родині Рей: 420 тисяч євро

16 вересня 2005 р., тобто на другий день після отримання від начальника Миколи Кучерука дозволу на відчуження, Ірина Матяш знову звертається до Яна Рея, на цей раз з пропозицією купити Комплекс у Псарах. Читаємо:

18 вересня 2005 р. приходить черга Антонія Рея з Варшави (Польща), батька Яна Рея, який також відвідав Псари 18 серпня 2005 р. й теж залишив свої адресні дані клірику, якого там зустрів: Антоній Рей отримує листа електронною поштою, цим разом від самого Андрія Бігуна, з пропозицією купити Комплекс у Псарах за 420 тисяч євро.

У заяві про згоду на відчуження Архієпископ Іоасаф вказав як ціну відчуження 200 тисяч гривень (близько 32259 євро за курсом обміну на той час). Тепер Андрій Бігун, від імені Івано-Франківського Єпархіального управління Української православної церкви Київського патріархату, – що витікає з надісланого ним свідоцтва про право "колективної" власності, що видане Івано-Франківському Єпархіальному управлінню Української православної церкви Київського патріархату, а також факту, що його підзвітна Ірина Матяш виступала як представник Церкви – пропонує купити Комплекс за 420 тисяч євро, тобто у 13 разів дорожче.

Висновок: Комплекс, переданий Архієпископу Іоасафу безоплатно Державою для церковних потреб, ледь після двох місяців (від отримання свідоцтва про право власності від 25 липня 2005 р.), виставлений на продаж більш ніж за півмільйона доларів особами, зв'язок яких з Архієпископом Іоасафом був безсумнівним.

У пропозиції для родини Рей використовуються матеріали від Реїв

Електронний лист Андрія Бігуна мав посилання на Інтернет-сайт "www.ester.com.ua", де можна було знайти широке описання Комплексу з зображеннями. Опис у значній мірі спирався на матеріали, отримані на початку місяця Іриною Матяш від Яна Рея. Вдалося зберегти лише частину змісту цього порталу, перш ніж він був повністю вилучений з Інтернету:

Земля також продається

Слід зауважити, що за польською та англійською мовними версіями пропозиції (збережено оригінальне написання разом з помилками):

У світлі українського законодавства це не є правдою, зокрема, якщо продавали також земельну ділянка, як це пропонувала Ірина Матяш у своїй пропозиції від 16 вересня 2005 р., скерованій до Яна Рея. За кордоном мало хто знає про обмеження для іноземців у придбанні у власність землі в Україні, на що, напевно, продавці й розраховували. В Україні про це знає кожен, тому україномовна версія не містить цього обману.

Земельна ділянка не була предметом ні у договорі оренди, укладеному Архієпископом Іоасафом та товариством "Захід Трейдінг", ні у попередньому свідоцтві про право власності, виданому Архієпископу Іоасафу обласною радою. Однак цю землю пропонували.

Цього літка, а також у 2006 р., Андрій Бігун декілька разів приходив до Ігоря Кисилиці – голови сільської ради в Дегові, на території якої знаходиться Комплекс, примушуючи його підписати офіційні документи, що підтверджуватимуть право власності на земельну ділянка. Йому законно відмовили, але він ще, напевно, враховував, що голову сільської ради вдасться залякати або підкупити, або ж оформити дозвіл на вищому адміністративному рівні.

Продаж такий, ніби Комплекс не був пам’яткою

Далі у Інтернет-пропозиції читаємо (збережено оригінальне написання разом з помилками):

Таке ствердження також невірне, тому що відповідно до пункту 2 статті 18 закону "Про охорону культурної спадщини" від 8 червня 2000 р. "особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам'яткою, забороняється передавати цю пам'ятку у володіння, користування чи управління іншій особі". Старовинний характер об’єкта є важливою правовою перешкодою до його відчуження та набування.

Пропозиція продажу приватному суб’єкту є вже очевидним безпосереднім порушенням закону "Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини", який забороняв приватизувати будь-які об'єкти, внесені до реєстру пам'яток культурної спадщини. Закон діяв аж до моменту затвердження Верховною Радою "переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації" від 13 квітня 2007 р.

Товариство "Захід Трейдінг" в дійсності було тим, хто робив пропозицію від імені Архієпископа Іоасафа

Встановлено, що у той час в Івано-Франківську не було зареєстровано фірми під назвою "Естер". Під прикриттям фіктивної фірми ("Естер") в дійсності працювало товариство "Захід Трейдінг" Андрія Бігуна, тісно пов’язаного із Архієпископом Іоасафом.

Запит в реєстрі Інтернет-домену "whois" виявив, що Інтернет-сайт "www.ester.com.ua" був зареєстрований 1 квітня 2005 р. (за три тижні до рішення обласної ради) на прізвище Андрія Бігуна, що подав до реєстру адресу: вул. Кобилянської, 24, м. Івано-Франківськ. Це адреса місцезнаходження товариства "Захід Трейдінг", яке Андрій Бігун заснував двома з половиною місяцями пізніше, ставши його директором.

Реакція родини Рей

В родині Рей переважала думка, що купівля Комплексу, який завжди належав родині та був нею збудований, було б неморальною справою. Крім того, родина, в якої забрали весь маєток у 1939 р., за часів комуністичного режиму у Польщі не мала можливості повернутися до передвоєнного матеріального статусу, не мала фінансових коштів ні на викуп, ні на утримання Комплексу. 18 вересня 2005 р. Ян Рей відповів Ірині Матяш, що він не має достатніх фінансових коштів, щоби викупити Комплекс.

З’являється ідея "Проекту Псари"

Пшемислав Рей з Варшави (Польща), син Яна та онук Антонія, згаданих вище, придумав концепцію створення в палаці у Псарах дому українсько-польських зустрічей у вигляді конференц-центру. Так виникає "ПРОЕКТ ПСАРИ". Реалізацію ідеї бере на себе Марцін Рей з Добчиць неподалік Кракова (Польща), онук останнього власника Людвіка Рея та син Анджея Рея – старшого брата згаданого вище Антонія. Марцін Рей розпочинає консультації та підготовку, в тому числі, інтенсивне вивчення української мови.

Центр в Кшижові

29 вересня 2005 р. Марцін Рей зустрічається з Рафалом Борковським – директором центру "Фонд Кшижова для Європейського порозуміння" в Кшижові в Нижній Сілезії в Польщі. Цей фонд проводить об’єднуючу діяльність та обмін молоддю Польщі та Німеччини. Діяльність подібна до такої, яку передбачали проводити у Псарах. Центр засновано на початку 90-х років на підставі домовленості між Прем’єр-міністром Мазовецьким та Канцлером Гельмутом Колем, в замку німецької родини фон Мольтке, родом з якої був один з учасників замаху на Гітлера (ця частина сьогоднішньої Польщі перед ІІ світовою війною належала до Німецької Імперії).

Центр в Кшижові реалізує також програми співпраці з Україною, зокрема, програму "Вроцлав-Львів" за дорученням міськради Вроцлава. Директор Рафал Борковські передає цінний досвід та погоджується співпрацювати й консультувати "Проект Псари".

Контакт із фірмою "Інтегер"

18 жовтня 2005 р. Марцін та Пшемислав Рей відвідали фірму АТ "Інтегер" у Вроцлаві (Польща) – одне з найдинамічніших реставраторських підприємств у Польщі. Фірма "Інтегер" стала особливо відома після перетворення колишнього німецького замку в с. Клічкув на готель, який відбудували від фундаменту. Сьогодні це готель з конгрес-центром на найвищому європейському щаблі. Власники фірми "Інтегер" передають багато цінних рекомендацій і припускають участь у можливому інвестуванні в якості оператора центру в Псарах.

witryna internetowa

• Інтернет-сайт Замку в с. Клічкув

Для Реїв – знижка до 250 тисяч євро

16 жовтня 2005 р. Ян Рей звертається до Андрія Бігуна з проханням надіслати документи про право власності та повноваження, що дозволяють йому продати Комплекс.

документ

Завантажити  Відкрити 

• електронний лист Яна Рея до Андрія Бігуна та Ірини Матяш від 16 жовтня 2005 р.

Задкрити 

На цей лист вже наступного дня (17 жовтня 2005 р.) відповідає не Андрій Бігун, а Ірина Матяш, яка додала до листа файл з зісканованим свідоцтвом, що підтверджує: палац є колективною власністю Івано-Франківського Єпархіального управління Української православної церкви Київського патріархату:

цитата

"Пане Рей!

Висилаємо Вам Свідоцтво права власності на Палац. Вже є покупець, який купує палац за ціною 250.000 євро. Угода запланована на кінець цього тижня. Якщо Ви запропонуєте вищу ціну і якимось чином зможете гарантувати придбання, то ми можемо відмінити або відкласти продаж палацу."

документ

Завантажити  Відкрити 

• електронний лист Ірини Матяш до Яна Рея від 17 жовтня 2005 р.

Задкрити 

документ

Завантажити  Відкрити 

• свідоцтво про право колективної власності Івано-Франківського Єпархіального управління Української православної церкви Київського патріархату

Задкрити 

22 жовтня 2005 р. Ян Рей ще раз звернувся до Ірини Матяш з проханням надати номер телефону, але відповіді не дочекався. Контакт обривається. Після прохання Яна Рея надати документи Ірина Матяш та Андрій Бігун напевно зрозуміли, що мають діло не з наївними особами і відмовилися від подальших спроб обманювати родину Рей.

Оголошення про продаж в Україні

20 жовтня 2005 р. з’являється стаття у газеті "Галицький кур’єр", журналісти якої знайшли оголошення в Інтернеті, де пропонувався продаж Комплексу в Псарах – ймовірно, також з посиланням на сайт "www.ester.com.ua". Читаємо:

цитата

"Наприкінці вересня в інтернеті з'явилися оголошення про продаж палацу графа Рея. В оголошенні йшлося про те, що палац продається разом з 30-гектарною земельною ділянкою. Поруч був поданий детальний опис кожної будівлі палацу, його фотографії та плани, історична довідка. Редакція "Галицького Кур'єра", надіславши за контактною електронною адресою від імені міфічної інвестиційної групи листа з повідомленням про намір придбати палац, була вражена оперативністю продавців. Не минуло й дві години, як нам зателефонував якийсь Андрій, повідомивши, що на палац уже є покупець, який дає за нього 300 тисяч доларів. Але якщо ми згодимося заплатити вищу ціну, то палац буде наш. Андрій дав два дні на роздуми. Проте наші роздуми зайняли значно більше часу і, чесно кажучи, не припиняються й дотепер. Найголовніше питання, яке виникло одразу і досі не має відповіді: яку користь матиме громада Івано-Франківщини від того, що ми купимо палац графа Рея, скажімо, за 325 тисяч доларів?"

документ

Завантажити  Відкрити 

• стаття у газеті "Галицький кур’єр" від 20 жовтня 2005 р.

Задкрити 

Легко здогадатися, що той "Андрій" був ніким іншим як Андрієм Бігуном – директор фірми "Захід Трейдінг", що орендувала в Архієпископа Іоасафа Комплекс у Псарах. Слід припустити, що журналістську провокацію "Галицького кур'єру" проведено за тиждень до попередньої публікації статті 20 жовтня 2005 р., тобто приблизно через місяць після того, як Ірина Матяш та Андрій Бігун скерували свою пропозицію родині Рей.

Також газета "Репортер" у грудні 2006 р. підтвердила, що у вересні 2005 р. в Інтернеті з’явилися оголошення про продаж палацу разом з 30 гектарами земельної ділянки за ціною від 200 до 700 тисяч доларів або євро.

документ

• стаття у газеті "Репортер" від 21 грудня 2006 р.

Завантажити  Відкрити 

• зісканована стаття

Задкрити 

Завантажити  Відкрити 

• стаття з Інтернет-порталу

Задкрити 

Як відреагували на це чиновники?

У висловлюванні в інтерв’ю для районної газети "Голос Опілля" 29 жовтня 2005 р. головний спеціаліст районного управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства в Рогатині Орест Несімко заявляє, що:

цитата

"Оскільки садиба Рея є власністю, то її мають право продати. Але управління по охороні пам'яток новому власнику при укладенні договору виставляє відповідні умови експлуатації об'єкта, які зобов'язують не порушувати архітектурний стиль будівлі. Цей договір укладається під час процесу купівлі. Сьогодні пам'ятки архітектури продаються лише при відповідних умовах".

Орест Несімко не був добре поінформований: не було договору передачі, а лише голосування в обласній раді, не було купівлі, бо передача була безоплатною, щоправда, укладено охоронний договір з Івано-Франківським Єпархіальним управлінням Української православної церкви Київського патріархату, але його не виконали, зате охоронного договору з фактичним господарем Комплексу – товариством "Захід Трейдінг" – не було ні тоді, ні протягом наступних двох років.

"Голос Опілля" наводить також висловлювання заступника начальника Райдержадміністрації з гуманітарних питань (в його компетенцію входять питання культури та пам’ятки культурної спадщини) М. Тофана:

цитата

"РДА відомо, що рішенням Івано-Франківської обласної ради від 19.04.2005. за №581 -16 пам'ятку архітектури національного значення - садибу Рея в Приозерному передано у власність Івано-Франківської Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату. Із ЗМІ я довідався про те, що дану пам'ятку архітектури виставили на торги, навіть вказана початкова сума - 300000 у.о. Рогатинська Райдержадміністрація працює над виясненням даної ситуації і після отримання конкретних відповідей на наші запити дасть остаточну інформацію районним ЗМІ."

документ

Завантажити  Відкрити 

• стаття у газеті "Голос Опілля" від 29 жовтня 2005 р.

Задкрити 

Контакт із "Дзиґою"

Під кінець листопада 2005 р. встановлено контакт з громадою, що зосереджена навколо Мистецького об’єднання "Дзиґа" у Львові, що керує громадсько-мистецьким центром по вул. Вірменській 35. Члени "Дзиґи" брали участь у проекті створення міжнародного центру в замку в Підгірцях, однак безуспішно.

Тому дуже зацікавилися ідеєю реалізацію аналогічного заходу в Псарах. Планується виїзд на організований "Дзиґою" фестиваль джаз-музики "Jazz Bez" у Львові в середині грудня.