Білоус, Андрій
Співпрацівник "Дзиґи", адміністративний директор "Львівської газети" у 2006 р., брав участь у початковій фазі "Проекту Псари" до зустрічі з органами обласної влади влітку 2006 р.
Архітектор, доцент Львівської політехніки, брав участь у розробці в 1994 р. проекту адаптації комплексу в Псарах під готельно-конференційний центр. Контактна інформація: тел. +380-322-2380298.
Перший директор товариства "Захід Трейдінг". 25 серпня 2005 р. взяв в оренду комплекс у Псарах від Архієпископа Іоасафа. Восени 2005 р. пропонував комплекс на продаж родині Рей, а також в українському та польському Інтернеті. В середині 2006 р. відмовився від участі у справі. Влітку 2005 р. та навесні 2006 р. чинив тиск на голову сільської ради, щоби отримати право на земельну ділянка навколо комплексу. Після викупу товариства "Захід Трейдінг" товариством "Інеко" його змінив Федір Білоус.
Співпрацівник "Дзиґи", адміністративний директор "Львівської газети" у 2006 р., брав участь у початковій фазі "Проекту Псари" до зустрічі з органами обласної влади влітку 2006 р.
Мешканець Рогатина, спочатку – керівник охорони комплексу, пізніше – директор товариства "Захід Трейдінг" після Андрія Бігуна, внаслідок викупу цього товариства товариством "Інеко" з Києва. У 2007 р. займається судовим спором в Рогатині. Контактна інформація: тел. +380-963562299.
Начальник головного управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства облдержадміністрації. У 1994 р. доручив Львівській політехніці розробити проект адаптації Комплексу в Псарах під готельно-конференційний центр. У 2004-2005 роках виділив Архієпископу Іоасафу 200 тисяч гривень на реконструкцію покрівлі та зміцнення фундаментів. 8 травня 2007 його управління дає Архієпископу Іоасафу дозвіл на створення готелю в комплексі у Псарах. Контактна інформація: тел. +380-342-552291.
Проектант львівської реставраторської фірми "Укрзахідпроектреставрація". Він оцінив технічний стан комплексу в Псарах і склав кошторис необхідних реставраторських робіт. Контактна інформація: тел. +380-679330990, тел. +380-322-440472.
Начальник відділу державної служби охорони культурної спадщини в управлінні культури облдержадміністрації. Підписав охоронний договір від 25 липня 2005 р. з Івано-Франківським Єпархіальним управлінням Української православної церкви Київського патріархату. У березні 2006 р. не включає комплексу в Псарах до "переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації". 14 вересня 2007 р. укладає охоронний договір з товариством "Захід Трейдінг". Контактна інформація: тел. +380-342-551957.
Друг Домініка Рея – найстаршого сина Людвіка Рея, останнього власника маєтку в Псарах.. Брав участь у зустрічі з представниками органів обласної влади в липні 2006 р. Матеріально підтримує Українсько-польський фонд "Псари".
Директор мистецького об’єднання "Дзиґа" у Львові, партнера "Проекту Псари". Член ради Українсько-польського фонду "Псари". Контактна інформація: тел. +380-342-552291.
Івано-Франківський і Галицький Архієпископ Української православної церкви Київського патріархату, світське ім’я – Іван Василіків. У 2001 р. отримує від облдержадміністрації комплекс у Псарах у безоплатне користування на церковні цілі, а також матеріальну підтримку на ремонт у сумі близько двохсот тисяч гривень. У 2004-2005 роках отримує 200 тисяч гривень від облдержадміністрації і 100 тисяч від Кабінету Міністрів України. У квітні 2005 р. на підставі рішення Облради Івано-Франківське Єпархіальне управління Української православної церкви Київського патріархату отримує комплекс у Псарах у власність. У серпні здає комплекс в оренду приватному товариству "Захід Трейдінг". У вересні отримує дозвіл від начальника Державної служби охорони культурної спадщини Миколи Кучерука на продаж комплексу. "Захід Трейдінг" у змові з Архієпископом Іоасафом з вересня до грудня 2005 р. намагається продати комплекс, скеровуючи пропозицію до родини Рей та розміщуючи оголошення в Інтернеті, хоча заперечує це у листі до облдержадміністрації та примушує одну з газет помістити неправдиве заперечення. Після блокування облдержадміністрацією спроб продажу, Архієпископ Іоасаф, нібито, веде переговори з новим головою Облради Ігорем Олійником щодо умов повернення власності. Однак у травні 2007 р. отримує дозвіл на створення готелю і остаточно, 15 серпня 2007 р., продає Вікторії Вергелес комплекс у Псарах за суму, набагато вищу за 70 тисяч доларів, записаних в договорі. Контактна інформація: тел. +380-342-223451, тел. +380-975551216.
На прохання облдержадміністрації, у 2006 р. подав на Архієпископа Іоасафа до суду за недотримання призначення комплексу на церковні цілі, спроби його продажу та руйнацію споруд. Він має інформацію про руйнацію комплексу Українською православною церквою Київського патріархату. Пізніше був заступником мера Івано-Франківська, а сьогодні є його радником. Контактна інформація: +380-342-784066.
Голова сільської ради в Дегові, на території якої знаходиться комплекс у Псарах. Контактна інформація: тел. +380-677421459.
Голова Івано-Франківської обласної ради з 2006 р. З весни 2006 р. до літа 2007 р. веде переговори з Архієпископом Іоасафом про умови повернення власності комплексу в Псарах. Представляє область в переговорах про створення Центру міжнародної співпраці в Псарах. Після продажу комплексу Архієпископом Іоасафом відмовляється від подальшого клопотання про повернення власності, не включає пропозиції рішення комісії з питань культури до порядку денного засідань Облради у березні 2008 р. й не скеровує справу до суду. Контактна інформація: тел. +380-342-551893.
Власник товариства "Інеко" в Києві, яке в середині 2006 р. перехопило товариство "Захід Трейдінг" – орендаря комплексу в Псарах, увійшло у конфлікт з Архієпископом Іоасафом, а потім продало товариство "Захід Трейдінг" Вікторії Вергелес у березні 2008 р. після судового спору про порушення права першокупівлі. Контактна інформація: тел. +380-675076520.
Онук Людвіка Рея – останнього власника комплексу в Псарах. Ініціатор "Проекту Псари", голова правління Українсько-польського фонду "Псари". Контактна інформація: тел. +48-602293087, тел. +380-672-617601.
Син Яна Рея, онук Антонія Рея та правнук Людвіка Рея – останнього власника комплексу в Псарах. Автор "Проекту Псари", член ради Українсько-польського фонду "Псари". Контактна інформація: тел. +48-600875933.
Заступник голови Облради. У 2006 р. займається справою Псар разом з Ігорем Олійником. В грудні 2005 р. скеровує інтерпеляцією до облдержадміністрації. Приблизно 3 липня 2006 р. бере участь у невдалій інспекції в Псарах. Контактна інформація: тел. +380-0342-552279, тел. +380-343-321824.
До парламентських виборів у жовтні 2007 р. – начальник Івано-Франківської облдержадміністрації, а після цього – депутат Верховної Ради (Наша Україна). Взимку 2005-2006 блокує спробу продажу комплексу в Псарах Архієпископом Іоасафом. Спочатку – прихильник "Проекту Псари", бере участь в переговорах з його ініціаторами в 2006 р. Однак пізніше не продовжує подальшої співпраці через політичний ризик конфлікту з Православною церквою.
1 січня 2006 р. до ініціативної групи "Проекту Псари" приєднався "Фонд pro Academia Narolense", який у відремонтованому замку в м. Нароль у Польщі (кільканадцять кілометрів від прикордонного перетину з Україною в Гребенне / Рава Руська) розвиває мистецький науково-навчальний центр, що звертається до традицій мистецької школи, заснованої Феліксом Антонієм графом Лось – будівничим та першим власником цього палацу.
Проектне бюро фірми "Інтегер" із Вроцлава на підставі фото-документації, зробленої у грудні Пшемиславом та Марціном Реєм, видає попередній висновок про негайні роботи, які слід провести.
27 та 28 січня 2006 р. у Львові відбувається чергове засідання ініціативної групи "Проекту Псари" за участю Маркіяна Іващишина та Володимира Кауфмана з "Дзиґи", Андрія Білоуса (на той час адміністративного директора Львівської газети), а також Марціна Рея і Агнєшки Рей. 29 січня 2006 р. весь колектив поїхав до Псар, відвідав палацево-парковий комплекс та мав розмову з Головою сільської ради, Ігорем Кисилицею.
Маркіян Іващишин представив план дій, що витікають з телефонних узгоджень з головою облдержадміністрації Романом Ткачем. Роман Ткач визнав, що рішення обласної ради, за яким Комплекс переданий Архієпископу Іоасафу, можна скасувати на черговому голосуванні Ради, оскільки буде представлений конкретний план реалізації "Проекту Псари". Обговорено модель, що передбачала заснування фонду українського права, який, після отримання Комплексу від області, отримав би в оренду будівлі, а далі міг би викупити земельну ділянка.
У кінці березня виникає проект "переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації" – на підставі пропозиції органів місцевого самоврядування з окремих областей. Органи влади в Івано-Франківську відмовляються від включення Комплексу в Псарах до цього переліку. Газета "Галицький кур’єр" намагалася встановити, чому не включено Комплекс у Псарах. Це нагадує висловлювання Андрія Давидюка, начальника відділу Державної служби охорони культурної спадщини в управлінні Облдержадміністрації з питань культури:
"Цю будівлю передано у власність Церкви. Було б безглуздо забороняти чи дозволяти її приватизацію".
Внесення Комплексу в Псарах до "переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації" позбавило б Архієпископа Іоасафа можливості перепродати об’єкт у приватні руки та блокувало б його на першому етапі цієї операції, а також створило би добру вихідну позицію для повернення контролю Держави над Комплексом у Псарах.
Облдержадміністрація марнувала час та втратила можливість блокувати приватизацію. Слід було, можливо, застосувати проти Архієпископа Іоасафа той самий правовий нюанс, яким він скористався, щоби, діючи в два етапи, обманути органи обласної влади та робити вид, що приватизація не проводиться.
Оскільки у той час формою власності Комплексу була власність "колективна" Івано-Франківського Єпархіального управління Української православної церкви Київського патріархату, то формально не було виконане поняття приватизації як "заміни державної або комунальної власності на приватну власність".
Приватизація йшла своїм ходом (тому що Архієпископ не лише мав наміри, але й пробував продати Комплекс із переведенням на "приватну" форму власності), але вона ще не була завершена: включивши Комплекс у Псарах у "перелікупам’яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації", її можна було заборонити.
Навесні 2006 р. товариство "Захід Трейдінг" викупило, як відомо, разом з договором оренди та правом першокупівлі Комплексу, київське товариство "Інеко", яким керує Ігор Петренко. "Інеко" або було доцільним клієнтом, або мало наміри діяти як "девелопер" і перепродати Комплекс після його ремонту.
В першій половині червня 2006 р. Андрій Бігун знов приходить до Голови сільської ради, вимагаючи підписати офіційні документи, що підтверджують уявне право до земельної ділянки, що належить до Комплексу. Його супроводжує Федір Білоус, начальник охоронної фірми з Рогатина, яка наймала мешканців околичних будинків на роботу сторожами Комплексу. Вони, однак, не пред'явили жодних документів, необхідних для того, щоби Голова сільської ради міг підписати документи, пов'язані з земельною ділянкою відповідно до закону, й зустріли чергову відмову.
15 червня 2006 р. вдалося встановити телефонний зв’язок з Андрієм Бігуном. Досить переляканий Андрій Бігун відповів, що "цим займаються тепер люди з Києва" й відмовляє подальшої розмови. У цей період директором товариства "Захід Трейдінг" стає Федір Білоус.
20 червня 2006 р. Маркіян Іващишин, який від певного часу контактував з новообраним головою обласної ради Ігорем Олійником, підтверджує призначення терміну зустрічі з ним 11 липня. Ігор Олійник з цього моменту – головний партнер у переговорах, пов’язаних із "Проектом Псари".
Близько 1 липня 2006 р. Ігор Олійник повідомляє Маркіяна Іващишина з "Дзиґи", що "розпочинається офіційний процес перехоплення контролю над палацом Державою від Церкви". Близько 3 липня 2006 р. за дорученням Ігоря Олійника до Комплексу в Псарах приїжджає інспекція у складі заступника голови обласної ради Юрія Романюка, податкового ревізора, міліціонера, а також журналіста з обласної газети "Галичина". Архієпископ Іоасаф присутній під час перебування цієї групи.
4 липня 2006 р. Ігор Олійник зустрічається з Архієпископом Іоасафом і визначає попередні умови повернення об’єкта. Архієпископ Іоасаф домагається "відступних" у розмірі близько 60 тисяч доларів – за начебто проведений ремонт і відмову від претензій. У той час на доручення Архієпископа Іоасафа до Комплексу в Псарах приїжджають будівельні експерти, щоб провести оцінку нібито виконаних ремонтних робіт.
5 липня 2006 р. Ігор Олійник зустрічається у Львові з Маркіяном Іващишином з "Дзиґи" та Андрієм Білоусом, після чого по дорозі назад до Івано-Франківська особисто відвідує Комплекс у Псарах. Як повідомив Андрій Білоус, "Ігор Олійник ствердив, що він під великим враженням від палацу і дійсно уявляє собі, що в ньому можна зробити чудовий проект".
Однак Ігор Олійник стверджує, що оскільки область може взяти на себе повернення Комплексу та зробити його доступним для цілей "Проекту Псари", остільки зі свого боку ініціатори заходу повинні представити солідні гарантії, що в них є кошти на фінансування ремонту.
Ігор Олійник звертає тоді увагу на те, що, на його думку, "документ, яким користався Бігун, або є фальсифікованим, або є проектом, але він не зобов’язує ні до чого, тому що він не має підпису". Йдеться про свідоцтво про право власності від 25 липня 2005 р.
8 липня 2006 р. начальник Української православної церкви Київського патріархату Патріарх Філарет приїжджає до Івано-Франківська. Свідки зустрічі після урочистості підтвердили, що бачили, як дуже високий чиновник з Канцелярії Президента України Віктора Ющенка, у присутності Архієпископа Іоасафа, переконував Романа Ткача, щоби він надавав будь-яку допомогу Архієпископу Іоасафу та позитивно розглядав його заяви. Таке донесення походить із посередніх джерел і вимагає обережного трактування та перевірки, тому що може мати сторонній або дезінформаційний характер.
11 липня 2006 р. відбувається узгоджена за посередництвом "Дзиґи" зустріч в Івано-Франківську з Ігорем Олійником, у якій з боку обласної влади бере також участь голова облдержадміністрації Роман Ткач. З боку ініціаторів "Проекту Псари" у зустрічі беруть участь Марцін Рей, Андрій Білоус (як представник "Дзиґи"), а також Едвард де Бурле з Люксембургу. Ігор Олійник не погодився на присутність голови міськради.
Роман Ткач повідомляє, що облдержадміністрація працює над блокуванням спроб продажу Комплексу у Псарах, у тому числі, через порушення судової справи громадянином області, якого попросили про це з політичних міркувань (Адміністрації незручно безпосередньо вести спір з Церквою в суді). Як пізніше виявилося, цим громадянином був Віктор Кімакович, що програв судову справу.
Ігор Олійник говорить, що розмовляв з Архієпископом Іоасафом, з чого витікає, що Івано-Франківське Єпархіальне управління Української православної церкви Київського патріархату було готове повернути Комплекс у Псарах Українській державі, однак очікує відступних у розмірі кількох десятків тисяч доларів за витрати на ремонт, який Єпархіальне управління нібито провело.
Обидві сторони переговорів погоджуються, що така претензія не є обґрунтованою, враховуючи знищення, що з’явилися в об’єкті під час володіння Івано-Франківським Єпархіальним управлінням Української православної церкви Київського патріархату. Сума не відповідає дійсності, але не про те йдеться: для Архієпископа Іоасафа це просто ціна за безконфліктне вирішення ситуації. Під час зустрічі не йшлося про громадську підтримку, яку отримав Архієпископ Іоасаф у 2001 та 2004рр., загальна вартість якої оцінюється у 500 тисяч гривень.
Ігор Олійник стверджує, що знайде спосіб для створення умов для повернення Комплексу Архієпископом Іоасафом, і ці витрати не будуть обтяжувати бюджет самого "Проекту Псари". І Ігор Олійник, і Роман Ткач кажуть, що ідея "Проекту Псари" їм дуже подобається, однак зазначають, що залучення області до такого заходу несе в собі політичний ризик у випадку його неуспіху, отже вони очікують фінансових гарантій, що ініціатори мають достатньо коштів для реалізації "Проекту Псари".
Ініціатори "Проекту Псари" відповідають, що сума, яка на той час була в їх розпорядженні, повинна бути призначена не на безпосередній будівельний захист Комплексу, на що грошей недостатньо, а на витрати, пов'язані з кампанією з отримання коштів на доцільні адаптаційно-ремонтні витрати, які складають, за оцінками, 5-6 мільйонів євро. Отримання такої суми вимагає широкої інформаційної кампанії та сотні зустрічей, що, очевидно, має свою ціну.
Домовились про паралельний початок пошуку джерел фінансування початкового ремонту та захисту Комплексу від подальшої руйнації (хоча, на думку ініціаторів "Проекту Псари", такі витрати повинно покрити Івано-Франківське Єпархіальне управління Української православної церкви Київського патріархату, яке допустило до таких знищень – на жаль, при відсутності втручання державних служб, відповідальних за охорону пам’яток культурної спадщини).
Як виявилося, тут виникло непорозуміння, результатом чого через декілька тижнів контакти стали стриманими й не відбулася реалізація домовленостей зустрічі. Однак під час зустрічі відповідь була визнана задовільною і Ігорем Олійником, і Романом Ткачем. В такій ситуації вони заявили, що приймуть рішення про згоду на залучення Івано-Франківської області до "Проекту Псари".
Погодження в результаті зустрічі були наступні:
Відповідно до цих постанов, 1 серпня 2006 р. Марцін Рей поїхав до Люксембурга на одноденну зустріч з Едвардом де Бурле, присвячену плануванню майбутньої акції щодо пошуку коштів на реалізацію "Проекту Псари".
У другій половині липня Ігор Олійник кілька разів контактує з Маркіяном Іващишином і Андрієм Білоусом з "Дзиґи", домагаючись виплати коштів, про які йшлося під час зустрічі 11 липня. Вимагає також, щоби більшість учасників влади суб’єкта, заснування якого погоджене, була родом з Івано-Франківська. Так витікало з інформації, яку передав Маркіян Іващишин.
На думку ініціаторів "Проекту Псари", кошти мали бути призначені на кампанію з пошуку коштів на ремонт; за словами Маркіяна Іващишина та Андрія Білоуса виникає те, що Ігор Олійник очікує негайної передачі обумовленої суми, яка, в його розумінні, мала безпосереднє призначення на роботи з ремонту та збереження об’єкта. Це, у свою чергу, ініціаторам "Проекту Псари" здавалося неможливим у ситуації, коли Комплекс залишався власністю Церкви.
Проте, що стосується складу майбутньої юридичної особи при більшості осіб з Івано-Франківська, під час зустрічі 11 липня 2006 р. не йшлося. Сумніви ініціаторів "Проекту Псари" викликала концепція, щоби сторона, яка отримує кошти, мала більшість, а сторона, що вкладає кошти, – меншість голосів щодо їх призначення.
Незалежно від причин розбіжностей, непорозуміння зростало. Ігор Олійник не подав на засідання обласної ради розроблений проект закону про призначення суми в 180 тисяч гривень на компенсацію Івано-Франківському Єпархіальному управлінню Української православної церкви Київського патріархату. Відносини з Ігорем Олійником зайшли тимчасово в тупик, й до реалізації домовленостей під час зустрічі 11 липня не дійшло.
12 липня 2006 р. Марцін Рей зустрічається у Львові з Миколою Бевзом – архітектором, доцентом Львівської політехніки, що за дорученням Голови Управління архітектури облдержадміністрації у Івано-Франківську Михайла Ходана у 1994 р. брав участь у розробці проекту адаптації Комплексу в Псарах під готельно-конференційний центр. У розпорядженні Миколи Бевза – добрі знання про стан Комплексу перед початком в ньому діяльності Івано-Франківського Єпархіального управління Української православної церкви Київського патріархату.
13 липня 2006 р. Марцін Рей відвідує Комплекс у Псарах разом з Михайлом Чушаком, проектантом львівської реставраторської фірми "Укрзахідпроектреставрація". Михайло Чушак, на підставі кількохгодинного місцевого огляду, оцінив стан Комплексу. Визнав, що Комплекс був підданий серйозній руйнації у порівнянні зі станом в 1994 р. Вартість знищень він оцінив на кількасот тисяч євро. Склепіння, що були в належному стані, тепер вимагатимуть заміни; необхідно буде зміцнити ґрунт під фундаментами. Ремонт, очевидно, можливий, однак адаптація під конференц-центр може, на його думку, коштувати близько 5-6 мільйонів євро.
Вікторія Зволенік
