частина 12
8 серпня 2007 р. Вікторія Анатоліївна Вергелес, тобто особа, що в решті решт купить Комплекс в Івано-Франківського Єпархіального управління Української православної церкви Київського патріархату, надає повноваження заснувати товариство та представляти її у суді певному Івану Васильовичу Одосію, який керує агентством нерухомості "Карпати-Київ" (www.karpaty-property.com.ua) в місті Косів Івано-Франківської області. Агентство спеціалізується на торгівлі нерухомістю та підготовці споруд під знесення.
15 серпня 2007 р. укладається договір купівлі-продажу Комплексу в Псарах Івано-Франківським Єпархіальним управлінням Української православної церкви Київського патріархату на користь Вікторії Вергелес. Договір підписує Архієпископ Іоасаф. Предметом договору є лише споруди Комплексу, без земельної ділянки.
Офіційна договірна ціна продажу дуже сильно занижена: 349640 гривень, що дорівнює 70 тисячам доларів за 2496,2 м2, тобто 28 доларів США за м2. Знову нагадаємо, що ціна квартир у центральному місті Івано-Франківської області коливається сьогодні близько 1000 доларів США за м2.
Ціна продажу в 7,5 разів менша за суму, за яку хотіли продати Комплекс родині Рей (420 000 євро, тобто 2 603.916 гривень), і у 2,5 рази більша за "експертну оцінку" із заяви про згоду на продаж, що була скерована Архієпископом Іоасафом 5 вересня 2005 р. (138 684 гривень), але що стосується гривни вона дорівнює новій реєстровій вартості, що бачимо у виписці з реєстру нерухомості № 15160595, виданій 9 липня 2007 р. обласним бюро технічної інвентаризації.
Просто прийняли найнижчу можливу суму, що допускається положеннями, тобто, реєстрову вартість. Під час розмови 29 липня 2008 р. у самих Псарах з Марціном Реєм і Яном Пєкло, представник Вікторії Вергелес Ендрю Фазакерлей відкрито визнав, що фактична ціна операції, яку оплатила Архієпископу Іоасафу Вікторія Вергелес, була багатократно вища за мінімальні 349640 гривень / 70000 доларів, як записано в договорі, з метою зменшення суми оподаткування. Податкова служба України повинна перевірити як цю операцію, так і попередні.
Повернемось, однак, до аналізу договору купівлі-продажу. В статті 4.1 продавець (Архієпископ Іоасаф) стверджує, що нерухомість вільна від будь-якого обтяження та прав третіх осіб. На день укладення договору це не було правдою, тому що Комплекс був орендований товариством "Захід Трейдінг". Порушення права першокупівлі, яке воно мало, стало причиною більш пізнього судового процесу.
В статті 4.4 Архієпископ Іоасаф, у свою чергу, стверджує, що його право відчуження Комплексу нічим не обмежене. Нагадаємо, що відповідно до пункту 2 статті 18 закону "Про охорону культурної спадщини"від 8 червня 2000 р. перепродаж пам’ятки заборонений.
документ
- закон "Про охорону культурної спадщини"
За статтею 6.1 покупець зобов’язується укласти охоронний договір з Державною службою охорони культурної спадщини. У листі, надісланому пізніше до прокуратури в Івано-Франківську, на межі листопада-грудня 2007 р., начальник Головного управління туризму і культури облдержадміністрації Володимир Федорак стверджує, що не отримав заяви щодо цієї справи. Однак Вікторія Вергелес могла звернутися безпосередньо до Державної служби охорони культурної спадщини в Києві. Невідомо, чи зробила вона це. Її уповноважений Ендрю Фазакерлей стверджує, що так.
В договорі є посилання на дозвіл на відчуження, виданий начальником Державної служби охорони культурної спадщини Миколою Кучеруком 15 вересня 2005 р., який включає зобов’язання покупця провести ремонтні роботи.
документ
- згода на відчуження від Державної служби охорони культурної спадщини
Виникає, однак, питання: чи можна застосувати цей дозвіл до операції з Вікторією Вергелес, якщо він був виданий на підставі заяви Архієпископа Іоасафа від 5 вересня 2005 р. до начальника Державної служби охорони культурної спадщини в Києві Миколи Кучерука, де Архієпископ Іоасаф вказав нижчу ціну операції та нижчу оцінку Комплексу (відповідно 200000 і 138000 гривень по відношенню до сьогоднішніх 349640 гривень)?
документ
- заява до Державної служби охорони культурної спадщини про надання згоди на відчуження Комплексу
Служби охорони культурної спадщини повинні контролювати, чи сума від цього продажу дійсно потрапила на ремонт монастиря в Маняві, про що Архієпископ Іоасаф обіцяв у тій же заяві від 5 вересня 2005 р. до начальника Державної служби охорони культурної спадщини Миколи Кучерука з проханням дозволу на продаж.
У день укладення договору купівлі-продажу Комплексу Архієпископ Іоасаф заявляє, що Вікторія Вергелес повністю розрахувалась, згідно з договором купівлі-продажу, а Івано-Франківське Єпархіальне управління Української православної церкви Київського патріархату не має вже до неї жодних претензій – у зв'язку з чим, право власності Комплексу "Садиба Рея" переходить до Вікторії Вергелес. Як визнав її уповноважений Ендрю Фазакерлей, Архієпископ Іоасаф отримав суму, у багато разів більшу, ніж 349640 гривень / 70000 доларів, записаних в договорі, з метою зменшення суми оподаткування.
документ
- заява Архієпископа Іоасафа до обласного управління туризму та культури
Земельна ділянка не є предметом договору (1.2). Однак, в статті 1.5 йдеться про те, що земельну ділянка площею 29,6 га "закріплено" Архієпископу Іоасафу, але не видано ще документу про власність. Стаття 5.2 передбачає, що якщо до перехоплення земельної ділянки справа не дійде, договір підлягає розірванню. Відповідно до статті 1.8, врегулювання земельних справ є обов’язком продавця, тобто Архієпископа Іоасафа.
Однак 19 серпня 2007 р. це Вікторія Вергелес довірила це своєму представнику Івану Одосію, власне з метою перехоплення та використання землі біля Комплексу в Псарах. Це рішення належить до компетенції сільської ради, на яке в цій справі здійснював тиск Іван Одосій.
документ
- план зовнішніх меж землекористування земельної ділянки, що належить до Комплексу
На підставі договору купівлі-продажу, 20 серпня 2007 р. обласне бюро технічної інвентаризації (начальник М. В. Онуфрак і реєстратор П. З. Павлишин) видає свідоцтво про право приватної власності Комплексу на користь Вікторії Вергелес і робить запис за номером 11497784 (тим самим, під яким був зареєстрований договір оренди) та номером запису 196 у книзі 3.
Таким чином завершився процес нелегальної приватизації державного маєтку – без жодної користі для Української держави. На першому етапі він являв собою безоплатну передачу Комплексу Івано-Франківському Єпархіальному управлінню Української православної церкви Київського патріархату з переведенням форми власності з "комунальної" на "колективну", а на другому етапі завершився продажем шляхом перетворення форми власності з "колективної" на "приватну". Слід знову нагадати поняття приватизації в українському правосудді:
цитата
"У сфері приватизації склалася ситуація, при якій діючими є декілька законів, що визначають підстави і порядок переміщення об'єктів з державної та комунальної власності у приватну власність."
документ
- юридична стаття про приватизацію пам’яток культурної спадщини
Знаємо вже, що нова власниця має намір провести чергову операцію за посередництвом агентства нерухомості зі Львова, яке контролюється британським громадянином Ендрю Фазакерлеєм, про що йтиметься у подальшій частині розробки.
Вікторія Зволенік
