Створення Європейсько-українського центру співпраці та діалогу – це досконала пропозиція щодо використання палацево-паркового комплексу у Псарах. Розвиток українсько-європейських відносин створює потребу у створенні головного центру зустрічей. Навколо Українсько-польського фонду "Псари" зосереджений колектив осіб, залучених до створення польсько-українського союзу й готових до довгострокової реалізації "Проекту Псари". "Проект Псари" викликає зацікавлення з боку польських та європейських органів влади, участь яких необхідна. Їх постійно повідомляють про розвиток ситуації. Можливості отримання спільного фінансування від бізнес-спонсорів, у тому числі, від польських корпорацій, що діють в Україні, були попередньо досліджені і є реальними.
Однак на перешкоді цьому стала операція безоплатного відчуження Комплексу від Української держави та його перепродажу за значну суму російсько-українській підозрілій структурі, за участю Івано-Франківського Архієпископа Української Православної Церкви Київського Патріархату, з порушенням українського закону та при пасивній позиції державних чиновників. Органи обласної влади не використовують відповідні адміністративно-судові важелі для відкликання нелегальних рішень та примусового відчуження організації, що вкрала в Української держави Комплекс у Псарах. Архієпископ лякає політизацією справи, а місцевий істеблішмент не зацікавлений у її розголошенні.
Українсько-польський фонд "Псари" не є противником Православної Церкви. Це Архієпископ Іоасаф, зловживаючи своєю позицією у власних інтересах, шкодить Церкві та порушує її надійність як реальної опори духовного відродження незалежної України. Суперечка про Псари не є ані польсько-українським конфліктом, ані сутичкою православних і католиків – це елемент боротьби з корупцією, у якій беруть участь чесні українці та друзі України в Польщі. Чи будуть в правовій державі – Україні, що прямує до структур Європейського Союзу, і надалі закривати очі на крадіжку державного маєтку лише тому, що у цю справу замішана Церква?
Українсько-польський фонд "Псари" не скриває, що не має 5-ти мільйонів євро, необхідних до реалізації заходу; якби в його розпорядженні була така сума, то він був би найбагатшим фондом у Польщі. Фонд не є ні прикриттям для комерційного заходу, ні спробою повернення об’єкта у власність родині Рей. Це громадянська ініціатива, яка діє на користь створення умов для реалізації заходу за участю урядових, економічних та неурядових партнерів.
Органи обласної ради не повинні ставити в залежність повернення ситуації, що відповідає українському закону, від того, чи буде Українсько-польський фонд "Псари" спроможним зібрати фінансові кошти на реалізацію "Проекту Псари". Право повинно бути принциповим, а не тільки тоді, коли це вигідно або політично безпечно. Навіть якби "Проекту Псари" не існувало. У такій ситуації подальші клопотання про накопичення грошей є марнуванням часу. Не слід очікувати дива: ні поважний державний польський чи європейський чиновник, ні спонсор не дасть жодних зобов’язуючих обіцянок, не кажучи вже про фінансування, доти, доки не буде упорядкований правовий статус нерухомості.
Українсько-польський фонд "Псари" готовий до співпраці з органами влади в Івано-Франківську, Києві, Варшаві та Брюсселі з метою створення Європейсько-українського центру співпраці та діалогу у Псарах. У можливості виконання "Проекту Псари" переконаємося разом тоді, коли у Псарах буде наведено правовий порядок. Це вже залежить від не Фонду, а від дій органів обласної влади та українських правоохоронних служб, а також від того, чи підтвердять органи польської та європейської влади дотеперішнє зацікавлення.
Вікторія Зволенік
